Прогалина та невизначеність в регулюванні забудови історичної частини міста Києва існує вже давно. Причиною є не затвердження станом на 2022 рік у складі Генерального плану міста Києва історико-архітектурного опорного плану, в якому зазначаються об’єкти культурної спадщини та зони їх охорони. За таких умов місцевий та центральний орган культурної спадщини весь цей час своїми правовими актами намагаються встановлювати межі та режими використання історичних ареалів в місті Києві у спосіб, який не передбачений чинним законодавством України. Так, спочатку рішенням Київської міської Ради від 28.03.20002 року №307/1804 було затверджено графічні матеріали з назвою «Історико-містобудівний опорний план міста Києва», на підставі якого місцевий орган культурної спадщини обмежував забудову центральної частини міста Києва, а орган містобудування та архітектури включає і по сьогоднішній день до містобудівних умов та обмежень відповідні вимоги щодо дотримання режимів використання історичних ареалів міста Києва. Тоді як в низці судових справ було судом встановлено, що Центральному органу охорони культурної спадщини не подавались на затвердження в установленому законом порядку вказані графічні матеріали про встановлення меж та режимів використання історичних ареалів, які були прийняті Київською міською радою. Тож при кожному випадку оскарження штучно створених обмежень для будівництва в центральній частині міста феміда в даній категорії справ стає на сторону забудовника, підтверджуючи відсутність затверджених у встановленому законом порядку меж та режимів використання історичних ареалів в місті Києві.
16.08.2021 р. в свою чергу Міністерство культури та інформаційної політики України опублікувало на своєму веб-сайті інформацію про те, що нібито межі та режими використання історичних ареалів встановлені правовим актом Міністерства культури та інформаційної політики України - Наказ №599 від 02.08.2021 р. Однак і цього разу не вдалою була спроба встановити єдині для всіх правила забудови території, які б забезпечили дію пам’ятноохоронних норм, та відповідальність за їх порушення. Наказ Мінкульту №599 від 02.08.2021 р., який є нормативно-правовим актом (НПА), тому підлягав державній реєстрації та опублікуванню в офіційному виданні, що не було проведено. Нещодавно не чинність Наказу №599 було підтверджено і судом під час розгляду судової справи. Так, згідно Рішення судді Окружного адміністративному суду міста Києва Смолія І.В. у справі №640/30349/21 суд прийшов до висновку, що оскільки Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України №599 від 02.08.2021 р. , в супереч нормам законодавства не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому у відповідності до п.15 Положення №731 даний наказ вважається таким що не набрав чинності та і не підлягає застосуванню. Справ переглядає суд апеляційної інстанції.
В іншій судовій справі №640/13105/21 Окружний адміністративний суд міста Києва задовільнивши адміністративний позов забудовника до Міністерства культури та інформаційної політики України, в мотивувальній частині судового рішення послався на відсутність доказів на підтвердження того, де саме знаходяться межі історичного ареалу міста Києва згідно з наказом № 599 від 02 серпня 2021 року; доказів на підтвердження того, що межі історичного ареалу міста Києва, встановлені науково-проектною документацією, яка затверджена наказом № 599 від 02 серпня 2021 року, визначені в історико-архітектурному опорному плані у складі Генерального плану міста Києва. У цій справі оскаржити вказане судове рішення першої інстанції, прийняте в інтересах забудовника, взявся Офіс Генерального прокурора на стороні Міністерства культури та інформаційної політики України. Однак 25.10.2022 р. рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/13105/21 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора подану в інтересах Міністерства культури та інформаційної політики України суд залишив без задоволення https://reyestr.court.gov.ua/Review/106938239 .
Звернення органів прокуратури до суду за оскарженням судового рішення, прийнятого на користь забудовника у справі про оскарження дій та рішень органу охорони культурної спадщини чи органу містобудування та архітектури є не поодиноким випадком та відбувається регулярно. Поширеним на практиці є участь органів прокуратури міста Києва на стороні органів архітектури та містобудування у справах про оскарження забудовником положень Містобудівних умов та обмежень, що зобов’язують забудовника дотримуватися меж та режимів використання історичних ареалів міста Києва, у зв’язку із не затвердженням в установленому порядку меж історичних ареалів.
В такій категорії судових справ вже сформувалася судова практика за участі органів прокуратури, які звертаються до суду в інтересах держави з не властивими для них функціями нагляду в сфері охорони культурної спадщини.
Одна із останніх правових позицій щодо відсутності затвердженої в установленому законодавством з охорони культурної спадщини науково-проектної документації щодо меж історичного ареалу міста Києва була висловлена Верховним судом у справі № 640/7411/20 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020
Тож відсутність потрібного законодавчого врегулювання забудови центральної міста Києва та неузгоджені дії Київської міської ради (Київської місцевої державної адміністрації) і Міністерства культури та інформаційної політики України призводять до численних судових спорів забудовників з органами культурної спадщини як і з департаментом архітектури та містобудування на стороні яких у справі приймають участь і органи прокуратури, посилаючись на правові акти Міністерства культури та інформаційної політики України в сфері охорони культурної спадщини, які не набули чинності та не підлягають застосуванню при реалізації проектів будівництва.